Альпака
Гірська коза індіанців
Альпака́ (Vicugna pacos) – копитний ссавець родини верблюдових.
В дикій природі можна зустріти на території Чилі, Перу і Болівії. Випасається на високогір’ї Анд.
До 2001 альпаку помилково відносили до роду лама, назва виду була Lama pacos; проте результати дослідження ДНК показали, що дикими предками альпак є вікуньї, отже, видову назву змінено на Vicugna pacos.
Альпа́ка мовою народів Південної Америки означає «гірська коза». Вона є одомашненою формою вікуньї (Vicugna vicugna), єдиного виду цього роду родини верблюдових.
Цифра
Маса – близько 70 кг
Довжина тіла — 1,4 м
Висота в холці — 0,9 м.
Альпаки мають видовжену форму голови, що дає їм можливість діставати траву між камінням високо в горах.
На відміну від лам, альпак не використовують у домашньому господарстві, як тяглову силу. Цінність цієї тварини в особливості її вовни. Альпака має довгу (іноді до 20–30 см), м’яку, подібну до мериносів, вовну, яка добре захищає від нічних і денних температурних коливань повітря, які характерні для гірської місцевості Південної Америки. Іноді добові коливання повітря на високогір’ї сягають до 50 градусів за Цельсієм.
Вовну альпак широко використовують у легкій промисловості. З неї виробляють ковдри, светри.
В залежності від породи може різнитись колір та форма хутра. Від білого, карамельного до темно-коричневого і майже чорного. Втім, після обробки фарбами палітра руна дуже розширюється.
Хутро альпаки дуже м’яке, легке і в 7 разів тепліше за вовну вівці. Воно майже водонепроникне і позбавлене жиру, тому довго не брудниться, не спричиняє алергії і дуже зносостійке.
Альпаки випасаються як на луках високо у горах, так і в заболочених місцинах. Як і верблюди, вони дуже витривалі. Здатні по декілька днів обходитись без води.
Facebook
Twitter
WhatsApp
Опікуни
Медичний центр "Клініка Господарських"
Медичний центр із 20-річною практикою у м. Тернопіль.
