Лама

Шия досить тонка, голова дрібна, зазвичай високо піднята, вуха високі, загострені. У домашніх лам шерсть досить м’яка, середньої довжини; масть варіюється від чисто білого до чорно-бурого. Статева зрілість самців настає у 3 роки. У самок – у 12 місяців. Вагітність триває 350 днів, після чого народжується одне дитинча. За сприятливих умов його життя може тривати 20 років. Лами були одомашнені більше чотирьох тисячоліть тому на території нинішнього Перу. У 1553 році дається їх перший опис і зображення в книзі “Хроніка Перу” Сьеса де Леона. Предки лам – гуанако жили на високогірних плато в Андах. Цей вид і досі використовується для перевезення вантажів через гірські хребти по стежках, недоступних для сучасного транспорту. Одна тварина переносить за день 27-45 кг. на відстань близько 24 км. Якщо в’юк занадто важкий, лама зупиняється і сідає, ніяке покарання не змусить її надриватися. В епоху панування іспанців у Південній Америці лам використовували для роботи в шахтах. Лами краще інших тварин пристосовані до життя на високогір’ї. Тому в останні роки їх використовують і в європейських Альпах. Але це стосується лише самців лами. Самок використовують лише для розмноження. Їх ніколи не доять і не нав’ючують. На відміну від верблюдів, лами не мають горба. А в іншому мають з ними багато спільних рис: зуби-різці у верхній частині щелепи, мозолясті подушечки на підошві роздвоєних копит, що сприяє адаптації до кам’янистого грунту, пережовування жуйки, якою тварина може плювати у збудженому стані.