Перейти до вмісту 
Гуцульський кінь
Реліктовий гуцулик
Гуцульський кінь (Hutsul), гуцулик.
Підвид ссавців родини «коневих».
Наукова назва (Equus caballus).
Аборигенна гірська порода свійських коней розповсюджена в Карпатах (Івано-Франківська, Чернівецька область, Рахівський районі Закарпатської області.
Належить до світового генофонду. В 1979 році гуцульські коні одержали статус реліктової породи і були взяті під охорону.
Це невеликі коні гірського типу верхово-запряжного складу. Тілобудова у гуцулика масивна, форми тіла округлі, конституція міцна.
Найпоширенішими в породі є саврасі (гнідо-саврасі та мишасті), гніді та вороні коні, рідко трапляються чалі і базово руді.
Гуцульські коні схильні до швидкого відновлення вгодованості. Відрізняються плодючістю і довголіттям. Використовують гуцульських коней досить інтенсивно під сідлом і в’юком, на транспортних та сільськогосподарських роботах. Вони добре пристосовані до роботи в тяжких гірських умовах. Колись ця порода була покращена гафлінгськими та арабськими жеребцями, тому і зріст у коней цієї породи досить високий щоб не відносити їх до категорії поні. Масті трапляються найрізноманітніші.
Цифра Висота в загривку: 125-145 см
Маса: від 300 до 470 кг
Розмноження Статева зрілість: 15-18 місяців.
Вагітність: 11 місяців.
Кількість дитинчат: одне, зрідка – два.
Харчування
Сіно, комбікорм, зерно, ячмінь, пшениця, морква, капуста, овес, ячмінь, жито, кукурудза, бобові, насіння льону для покращення якості хутра.
Цікаві факти
До 100 км за добу з в’юком на спині вагою 100 і більше кілограмів здатні проходити по гірських стежинах коні цієї породи.
Породу виведено українцями Східних Карпат. На даний час «гуцулики» популярні у багатьох країнах Східної Європи. Мають спокійний норов, досить прудкі, тому добре придатні для верхової їзди.
Facebook
Twitter
WhatsApp
Опікуни
BILLTECH
ІТ-компанія, що спеціалізується у Blockchain та FinTech та займається розробкою, підтримкою та супроводом глобальних проєктів
